1. Словник української мови у 20 томах

індивідуалізація

ІНДИВІДУАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

Дія за знач. індивідуалізува́ти.

Побачив [Віктор] і збагнув, що побудова власного світу рівнозначна з вичерпанням сил, з безконечною – що талановитішою, то гострішою! – індивідуалізацією, з осамотнюванням (Олекса Ізарський);

– Справжня єдність – в гармонії, в спільній меті. Індивідуалізація, до речі, теж не суперечить єдності (О. Бердник);

Гребінка прекрасно володів засобами індивідуалізації: кожен образ у байці одержує характерні, тільки йому властиві ознаки (з наук. літ.);

Проблема індивідуалізації підготовки вчителя, її розвивальний характер мають висуватися на перший план як пріоритетна тенденція у питанні вдосконалення системи освіти взагалі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індивідуалізація — рос. индивидуализация (фр. individualisation, від латин. individuum — неподільне) — вирізнення однієї особи (індивідуума) за характерними властивостями; врахування особливостей кожної одиниці при вивченні сукупності предметів чи явищ. Eкономічна енциклопедія
  2. індивідуалізація — індивідуаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. індивідуалізація — -ї, ж. Дія за знач. індивідуалізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. індивідуалізація — індивідуаліза́ція (франц. individualisation, від лат. individuum – неподільне) виділення однієї особи або особини (індивідуума) за їхніми характерними властивостями; врахування особливостей кожної одиниці при вивченні сукупності предметів чи явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. індивідуалізація — Індивідуаліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. індивідуалізація — ІНДИВІДУАЛІЗА́ЦІЯ, ї, жін. Дія за значенням індивідуалізувати. Неодмінною умовою художньої повноцінності драматичного твору є індивідуалізація мови дійових осіб (Стеценко, Життя... Словник української мови в 11 томах