1. Словник української мови в 11 томах

індивідуалізація

ІНДИВІДУАЛІЗА́ЦІЯ, ї, жін. Дія за значенням індивідуалізувати.

Неодмінною умовою художньої повноцінності драматичного твору є індивідуалізація мови дійових осіб (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 176);

Гребінка прекрасно володів засобами індивідуалізації: образ у байці одержує характерні, тільки йому властиві ознаки (Радянське літературознавство, 1, 1962, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індивідуалізація — рос. индивидуализация (фр. individualisation, від латин. individuum — неподільне) — вирізнення однієї особи (індивідуума) за характерними властивостями; врахування особливостей кожної одиниці при вивченні сукупності предметів чи явищ. Eкономічна енциклопедія
  2. індивідуалізація — ІНДИВІДУАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Дія за знач. індивідуалізува́ти. Побачив [Віктор] і збагнув, що побудова власного світу рівнозначна з вичерпанням сил, з безконечною – що талановитішою, то гострішою!... Словник української мови у 20 томах
  3. індивідуалізація — індивідуаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. індивідуалізація — -ї, ж. Дія за знач. індивідуалізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. індивідуалізація — індивідуаліза́ція (франц. individualisation, від лат. individuum – неподільне) виділення однієї особи або особини (індивідуума) за їхніми характерними властивостями; врахування особливостей кожної одиниці при вивченні сукупності предметів чи явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. індивідуалізація — Індивідуаліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)