іновір'я
ІНОВІ́Р'Я, я, с.
Те саме, що інові́рство.
Таврійські секти світські автори розглядали в контексті загальної історії іновір'я (з наук. літ.);
Новообраний гетьман повинен був насамперед піклуватися, щоб жодне інше іновір'я у вітчизні його не було впроваджено (з наук.-попул. літ.);
У козацькому середовищі ніколи не було розкольників, заборонялися пропаганда чи сповідування іновір'я (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me