іномовлення
ІНОМО́ВЛЕННЯ, я, с.
Особлива форма діяльності, що полягає в підготовці та випуску радіо- і телепередач країни-передавача для слухачів інших країн.
Початок ХХІ ст. ознаменувався одним цікавим трендом – приходом іномовлення в інтернет-мережу та появою так званого гібридного мовлення (з наук.-попул. літ.);
Іномовлення має бути державним та мовити на закордон поряд із державною мовою іншими мовами (із журн.);
Історія українського іномовлення бере свій початок з 1950 р., коли було створено першу іномовну редакцію – “Радіо Київ” (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іномовлення — іномо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- іномовлення — -я, с. Мовлення чужоземною мовою (про спілкування, радіо- та телевізійні передачі тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови