1. Словник української мови у 20 томах

іномовлення

ІНОМО́ВЛЕННЯ, я, с.

Особлива форма діяльності, що полягає в підготовці та випуску радіо- і телепередач країни-передавача для слухачів інших країн.

Початок ХХІ ст. ознаменувався одним цікавим трендом – приходом іномовлення в інтернет-мережу та появою так званого гібридного мовлення (з наук.-попул. літ.);

Іномовлення має бути державним та мовити на закордон поряд із державною мовою іншими мовами (із журн.);

Історія українського іномовлення бере свій початок з 1950 р., коли було створено першу іномовну редакцію – “Радіо Київ” (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іномовлення — іномо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. іномовлення — -я, с. Мовлення чужоземною мовою (про спілкування, радіо- та телевізійні передачі тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови