іномовець

ІНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч.

Особа, що говорить іншою мовою.

Свідчень приємності звучання української мови є більш ніж достатньо в усних і писемних висловленнях, у тому числі й загальновідомих, і звичайних іномовців (з навч. літ.);

Не треба завжди дотримуватися перед іномовцями лояльності, краще витримувати власне мовне кредо (з газ.).