інсталяція

ІНСТАЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. мист. Жанр образотворчого мистецтва, відмінною рисою якого є взаємозв'язок декількох об'єктів твору, що становлять композицію відповідно до закладеного художником задуму або сценарію.

Інсталяція – одне з віянь сучасного мистецтва, яке бере свої витоки від сюрреалізму. Творець інсталяції – Марсель Дюшан, котрий відрізнявся авангардним підходом до творчості та навколишнього світу (з наук.-попул. літ.);

Інсталяція розкриває багатозначність кожного предмета навколо нас, демонструє його приховані смисли і риси (з навч. літ.);

// Твір образотворчого мистецтва у вигляді якої-небудь конструкції, споруди і т. ін. з використанням різноманітних предметів.

Інсталяція – це просторова композиція, створена художником з різних елементів: побутових предметів, промислових виробів і матеріалів, природних об'єктів, фрагментів текстової та візуальної інформації тощо (з наук.-попул. літ.);

Картини й інсталяції київських художників нагадали киянам про нехитрий і водночас суворий світ емоцій та інстинктів (з газ.);

// Художня техніка, що використовує тривимірні об'єкти для зміни сприйняття простору людиною.

Елементами інсталяції можуть бути різні об'єкти, включаючи предмети, малюнки, звук, віртуальну реальність, Інтернет та ін., що подаються в кількох вимірах сприйняття (з наук. літ.);

За словами директора музею, всі корони виготовляли українські майстри. Лише кришталеву інсталяцію шапки Мономаха робили за кордоном, застосувавши новітню технологію інсталювання – входження в часовий простір епохи (із журн.).

2. інформ. Процес установлення програмного забезпечення на комп'ютер кінцевого користувача.

Інсталяція виконується особливою програмою (пакетним менеджером), наявною в операційній системі, або ж тією, що вже є у складі програмного забезпечення (з наук.-попул. літ.).