інституційний

ІНСТИТУЦІ́ЙНИЙ, а, е, політ., юр.

Офіційно встановлений, закріплений у своєму суспільному статусі.

Утворення митрополії під опікою Візантії – найважливіша інституційна ознака офіційного входження Київської Русі у християнський світ (з наук.-попул. літ.);

Гроші – відносно самостійна ланка економічних відносин. Вони мають власну логіку, власну структуру та власне інституційне забезпечення (з навч. літ.);

Механізм імплементації міжнародно-правових норм включає в себе певну сукупність правових інституційних засобів, що використовуються суб'єктами міжнародного права на міжнародному й національному рівнях (із журн.).