інталія
ІНТА́ЛІЯ, ї, ж., мист.
Різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя.
Античні ювеліри володіли неперевершеним мистецтвом гліптики, різьблення по каменю, виготовляли різноманітні геми: печатки-інталії й камеї із сардоніксу (з наук. літ.);
Інталія з'явилась у IV тис. до н. е. в країнах Стародавнього Сходу й особливого поширення набула за часів античності (з навч. літ.);
Інталія використовувалася у світських колах переважно як печатка (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інталія — інта́лія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інталія — -ї, ж. Різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інталія — інта́лія (від італ. intaglio – різьблення) різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя. Словник іншомовних слів Мельничука