інтернуватися

ІНТЕРНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.

1. Затримуватися до кінця війни на території ворога.

Коли Українська Народна Республіка припинила своє існування і рештки української армії змушені були інтернуватися на території, зайняті поляками, 20-річний юнак із Борзни на Чернігівщині Анатоль Олійник творив свої поезії (з мемуарної літ.);

Поміркувавши, отаман Божко вирішив інтернуватися в Румунії, щоб зберегти своїх повстанців і їхню особисту зброю (з наук.-попул. літ.);

Люди потрапили в оточення, і вибір у них був – умирати чи бути інтернованими. Вони інтернувалися, а потім повернулися в Україну. Якби інтернувалися і лишилися – вважалися б зрадниками (із журн.).

2. тільки недок. Пас. до інтернува́ти.

Були заздалегідь підготовлені плани та визначені території, на які під час операції “Вісла” інтернувалися окупаційною владою сім'ї без їхньої на те згоди (з наук.-попул. літ.).