інтровертизм

ІНТРОВЕРТИ́ЗМ, у, ч., псих.

Схильність до усамітнення; самозаглибленість.

Притаманний для Сходу інтровертизм з його зацікавленням внутрішнім світом людини проголошує душу єдиною домінантною вартістю (з наук. літ.);

Внутрішня емоційна енергія і загальмованість зовнішніх дій формують інтровертизм як особливу рису характеру, що відзначається духовним пошуком, роздумами (з наук.-попул. літ.);

Інтровертизм органічно пов'язаний з індивідуалізмом (із журн.).