ініціативник

ІНІЦІАТИ́ВНИК, а, ч., розм.

Той, хто виявляє ініціативу; ініціатор.

Для реалізації пропонованого адміністрацією планового ремонту школи необхідно було знайти ініціативника (з публіц. літ.);

Ініціативником проведення міжшкільних змагань виступив директор школи, який і визначив собі помічників (з газ.);

// Учасник руху євангельських християн-баптистів за відкрите обговорення церковно-державних відносин.

Після безрезультатних звернень до Всесвітньої ради євангельських християн-баптистів ініціативники створили Оргкомітет (1962), а потім і самостійну міжцерковну організацію – Раду Церков євангельських християн-баптистів (з наук.-попул. літ.).