1. Словник української мови у 20 томах

іподиякон

ІПОДИЯ́КОН, а, ч.

У православній церкві – прислужник архієрея під час богослужіння.

Тричі обійшов хресний хід довкола собору .. Йшли ігумени, попи й протопопи, іподиякони й диякони, .. подивитися на свячення Софії прийшов увесь Київ (П. Загребельний);

Довелося [панові меру] написати медоточивого листа абатові Шелану й просити його взяти участь в урочистій церемонії поклоніння мощам у Брело .. Пан Шелан зажадав і одержав запрошення для Жульєна, що мав супроводити його як іподиякон (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);

Хоч іподиякон не має священного сану, а й на нього покладається стихар, що знаменує чистоту душі, яку повинні мати особи священного сану (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іподиякон — 1. Чин церковнослужителя, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати при здійсненні архиєрейського богослужіння: одягати архиєрея, тримати й подавати йому дикирій та трикирій тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; розм. піддиякон Словник церковно-обрядової термінології
  2. іподиякон — іподия́кон іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. іподиякон — -а, ч. Молодший диякон при архієреї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. іподиякон — Іподия́кон, -на; -кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)