іредента
ІРЕДЕ́НТА, и, ж.
Значна частина етносу (етнічної спільноти), компактно розселеного в державах, що межують з його історичною батьківщиною.
Найочевиднішими ареалами розселення іреденти є прикордонні території (з навч. літ.);
Усі етнічні групи будь-якої країни можна розділити на дві частини – іреденти та діаспори (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іредента — Іреде́нта (іт.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)