іронічність
ІРОНІ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. іроні́чний.
Отава помітив у Бориса іронічність ще змалечку і свідомо культивував, вважаючи її першою ознакою гострого розуму (П. Загребельний);
Ефект іронічності створюють оцінно-знижені, просторічні характеристики всупереч узусному вживанню відомих міфонімів, наприклад у І. Світличного: “З Аполлонів зачуханих, з Афродіт занехаяних Поздирай хохлому й балахоння хламид” (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іронічність — іроні́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- іронічність — -ності, ж. Абстр. ім. до іронічний. Великий тлумачний словник сучасної мови