їжатець

ЇЖАТЕ́ЦЬ, тця́, ч.

Гризун родини їжатцевих з коренастим тілом і короткими кінцівками, спину, боки, частину хвоста якого покривають голки або шипи.

Їжатці відомі своїми найдовшими голками серед ссавців (з наук. літ.);

Їжатці живуть переважно в лісових та лісостепових районах субтропіків і тропіків (з навч. літ.);

* Образно. Ні звуку – лиш світанку їжатець (Е. Андієвська).