їжачник

ЇЖА́ЧНИК, у, ч., бот.

Те саме, що анаба́зис.

Їжачник поширений у Середній Азії та Закавказзі (з навч. літ.);

У траві їжачнику є велика кількість алкалоїдів, завдяки яким цю рослину використовують у медицині для відвикання від тютюну (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їжачник — -у, ч. Рід багаторічних трав'янистих рослин чи напівкущів родини лободових. Великий тлумачний словник сучасної мови