їжачник
ЇЖА́ЧНИК, у, ч., бот.
Те саме, що анаба́зис.
Їжачник поширений у Середній Азії та Закавказзі (з навч. літ.);
У траві їжачнику є велика кількість алкалоїдів, завдяки яким цю рослину використовують у медицині для відвикання від тютюну (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- їжачник — -у, ч. Рід багаторічних трав'янистих рослин чи напівкущів родини лободових. Великий тлумачний словник сучасної мови