їжачник
їжа́чник
-у, ч.
Рід багаторічних трав'янистих рослин чи напівкущів родини лободових.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- їжачник — ЇЖА́ЧНИК, у, ч., бот. Те саме, що анаба́зис. Їжачник поширений у Середній Азії та Закавказзі (з навч. літ.); У траві їжачнику є велика кількість алкалоїдів, завдяки яким цю рослину використовують у медицині для відвикання від тютюну (із журн.). Словник української мови у 20 томах