ґайдар

ҐА́ЙДАР, я, ч., зах.

Той, хто грає на ґайді (у 2 знач.).

З вертепом до хати господаря зайшло два ґайдарі, і враз оселя наповнилася звучанням волинки (із журн.);

* Образно. Тужлива пісня лилася над горами, огортала темні ліси і карпатські кручі – то ґайдар на повні груди видував у волинку свою нещасну долю (з газ.).