ґедзик
ҐЕ́ДЗИК, а, ч.
Зменш. до ґедзь, ґедз.
– Дошкуляють нині ґедзики худобі... Ох, кляті, кусають! (із журн.).
◇ (1) З ґе́дзиком, ірон. – примхливий, вередливий; неврівноважений.
– То от я вам і скажу: що й ви, добродію... Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний);
Ки́дати / ки́нути (вки́нути) ґе́дзя (ґе́дза, ґе́дзика) див. ки́дати;
Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґедзик — ґе́дзик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ґедзик — -а, ч. Зменш. до ґедзь. Ґедзика вкинути — сказати, зробити щось дратівливе, обурливе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґедзик — з ґе́дзиком, ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний). ки́дати / ки́нути ґе́дзя (ґе́дза). 1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. Фразеологічний словник української мови
- ґедзик — Ґедзик, -ка м. ум. отъ ґедз. Словник української мови Грінченка