ґелґати

ҐЕ́ЛҐАТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що ґеґе́кати 1.

Не можу я в кучі спати, бо ґелґають гуси (з народної пісні).

2. перен. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати, гомоніти.

Вороги прийшли в село .. Ой, як страшно то було! В них на касках – наче роги. – Падай, – ґелґають,– у ноги! (П. Тичина);

На посірілому коні посірілий малий чоловік .. горлав, волав, репетував, кавчав, квичав, ґелґав, мекав, махав руками і реготав, мов шалений (Валерій Шевчук).