ґелґання

ҐЕ́ЛҐАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ґе́лґати і звуки, утворювані цією дією; ґелґіт.

Не бачила вона, як з-під воріт Шумейкового дворища з ґелґанням вилізла стара гуска (А. Шиян).

2. перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.

Нi войовничих викрикiв, нi барабанiв, нi ґелґання натовпу – нiчого не було чуть (із журн.).