ґелґання
ґе́лґання
-я, с.
1》 Дія за знач. ґелґати і звуки, утворювані цією дією.
2》 перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґелґання — ҐЕ́ЛҐАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ґе́лґати і звуки, утворювані цією дією; ґелґіт. Не бачила вона, як з-під воріт Шумейкового дворища з ґелґанням вилізла стара гуска (А. Шиян). 2. перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін. Словник української мови у 20 томах
- ґелґання — ґе́лґання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови