ґелґотання
ҐЕЛҐОТА́ННЯ, ҐЕЛҐОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ґелґота́ти, ґелґоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Не чув [Мамай] і німецького ґелґотіння рейтарів – біля дверей та під вікном (О. Ільченко);
– Ґелґотіння гусей, крякіт качок, різноголосий гомін, засмаглі обличчя циган і циганок (Н. Рибак);
Навесні над Воркутою стоїть гамір від гусячого ґелґотання (І. Багмут);
Знову почулося знадвору ґелґотання німців (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґелґотання — ґелґота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ґелґотання — -я, с. Абстр. ім. до ґелґотати. Великий тлумачний словник сучасної мови