ґелґотати

ҐЕЛҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕЛҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Підсил. до ґе́лґати 1; ґелкотати, ґеркотіти.

А по дворах розпачливо кудкудакали кури, ґелґотіли гуси (З. Тулуб);

Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (О. Донченко).

2. перен., розм. Те саме, що ґе́лґати 2; ґерґати.

Треба руки прикладати, а не дарма ґелґотати (примовка);

На тім кінці столу жінки голосно ґелґотіли (А. Головко);

Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично ґелґотіли язики чужі на розі (М. Рудь);

З ранку й до ночі .. ґелґотали перекупки (О. Гончар).