1. Орфоепічний словник української мови

ґелґотати

ґелґота́ти

[ґеилґотатие]

-ґоучу, -очеиш; нак. -очи, -ґоуч'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґелґотати — ҐЕЛҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕЛҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Підсил. до ґе́лґати 1; ґелкотати, ґеркотіти. А по дворах розпачливо кудкудакали кури, ґелґотіли гуси (З. Тулуб); Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (О. Донченко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
  2. ґелґотати — ґелґота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ґелґотати — -очу, -очеш, ґелґотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Підсил. до ґелґати. 2》 перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ґелґотати — Ґелґота́ти, -ґочу́, -ґо́чеш, -ґо́чуть і ґелкоті́ти, -ґочу́, -ґоти́ш, -ґотя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)