ґелґотун

ҐЕЛҐОТУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто ґелґоче (перев. про гусей).

Коли Ромка гостював у бабусі, то часто підгодовував довгошиїх ґелґотунів і намагався погладити їх м'які пухнасті голівки (із журн.);

У Бразилії до школи віддають не лише дітей, але й... гусей. У спеціальній школі понад 1000 ґелґотунів учаться захищати своїх господарів і охороняти господарство (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґелґотун — ґелґоту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ґелґотун — -а, ч. Який ґелґоче. Великий тлумачний словник сучасної мови