ґерґотати
ҐЕРҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕРҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Те саме, що ґелґота́ти, ґелґоті́ти.
[Христя:] Почали вже й гуси на ставку ґерґотати (М. Кропивницький);
Дивляться на неї [фашисти], як на якесь диво, ґерґочуть щось між собою (Ю. Збанацький).
2. Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти.
Десь навіть запідпадьомкала перша перепілка в клітці та ґерґотів, спускаючись з гір, учкаргальський поїзд (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґерґотати — див. ҐЕЛҐАТИ. Словник синонімів Караванського
- ґерґотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- ґерґотати — ґерґота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ґерґотати — -очу, -очеш, ґерґотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Те саме, що ґелґотати, ґелґотіти. 2》 Те саме, що скреготати, скреготіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґерґотати — Ґерґота́ти, -ґочу́, -ґо́чеш, -ґо́чуть; -ґочи́, -ґочі́ть і ґерґоті́ти, -ґочу́, -ґоти́ш, -ґотя́ть; ґерґоти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґерґотати — Ґерґотати, -ґочу, -чеш и ґерґотіти, -ґочу, -тиш гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятномъ языкѣ. Словник української мови Грінченка