1. Словник української мови у 20 томах

ґешефт

ҐЕШЕ́ФТ, у, ч.

Приватна торгова (часто спекулятивна) операція.

З порядним господарем порядний ґешефт. Це вже відомо (У. Самчук);

Іцик не раз побував у Львові і в самій Варшаві, мав з ясновельможним панством різні ґешефти (Я. Качура);

Друзі зроду не сварились Ні в ґешефті, ні в гульбі (С. Воскрекасенко);

* Образно. На мою думку, кожне наше життя зокрема могло б бути штукою [мистецтвом], одначе стає лише ґешефтом (О. Кобилянська);

// Спекулятивний прибуток, дохід.

– Кепські ґешефти – відки взяти грошей? (І. Франко);

[Корчмар:] Три кварти бургундського вина по червінцю кварта. Добрий ґешефт, нема чого казати. Ой-ой-ой! (І. Кочерга).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґешефт — Ґеше́фт: — торгова оборудка, прибуток, дохід [52] Словник з творів Івана Франка
  2. ґешефт — Ґеше́фт. 1. Вигідна справа На жаль, наш хлібороб не дуже радо бере ся до веденя якого "ґешефту ”, як то декотрі називають й товариства (Канюк, 1906, 4). 2. Користь, зиск, вигода. Українська літературна мова на Буковині
  3. ґешефт — <�комерційна> операція; З. П. махінація, інтерес, торг, діло, дільце; НЕҐ. шахер-махер, гембель. Словник синонімів Караванського
  4. ґешефт — [ґеишефт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ґешефт — Торг, див. гандель Словник чужослів Павло Штепа
  6. ґешефт — рос. ґешефт (від нім.Geschaft — подарунок) — вдало проведена комерційна операція, торговельна угода, вигідна справа. Eкономічна енциклопедія
  7. ґешефт — ґеше́фт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. ґешефт — ґеше́фт = ґіше́фт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. ґешефт — -а, ч., зневажл. Спекулятивна, вигідна угода. || Вигода, бариш, зиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ґешефт — СПЕКУЛЯ́ЦІЯ (скуповування та перепродування чого-небудь для одержання прибутку), ҐЕШЕ́ФТ зневажл., ГЕНДЛЯ́РСТВО зневажл., БАРИ́ШНИЦТВО заст. — Пор. перепро́даж. Словник синонімів української мови
  11. ґешефт — Ґеше́фт, -ту; -ше́фти, -тів (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)