1. Словник застарілих та маловживаних слів

заволати

Загукати, покликати

Джерело: Зведений словник застарілих та маловживаних слів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заволати — завола́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заволати — -аю, -аєш, док. Почати волати; закричати. || уроч. Звернутися до кого-небудь з проханням, закликом і т. ін. || по кому, розм. Те саме, що заголосити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заволати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. заволати — ЗАВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати волати; закричати. — Ой лишенько, — заволала Христя.. й сплеснула руками, — та воно ж умре отут серед двору! (Ю. Янов., II, 1954, 53); Клятий щупак як вистрибне з кошика. Словник української мови в 11 томах
  5. заволати — Завола́ти, -ла́ю, -єш гл. 1) Позвать, пригласить. Заволав у шинок на могорич до поради. Полт. Вже ї мати заволала. Гол. III. 67. Ось вам Степана в хату заволала. Черн. у. 2) Воскликнуть, завопить. Тогді жиди рандарі горким голосом заволали. н. п. Словник української мови Грінченка