направа

Значення в інших словниках

1. направа — Напра́ва: — повчання, навчання [44-1] — тут: очищення [30] Словник з творів Івана Франка
2. направа — Напра́ва. Ремонт, поправлення. Можна, отже, давати пожички на будову або направу хати, стодоли, стайні (См.-Стоцький, Порадник, 40); Великий склад зиґарків швайцарских кишенкових, зиґарків бронзових, віденьских стінних пендльових... Українська літературна мова на Буковині
3. направа — Ремонт, лагодження; Р. намова; ЗСТ. напрям. Словник синонімів Караванського
4. направа — див. наклеп; порада Словник синонімів Вусика
5. направа — -и, ж. 1》 рідко. Те саме, що намова 1). 2》 зах.Лагодження, ремонт. 3》 заст. Напрям. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. направа — НАПРА́ВА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що намо́ва 1. – Цей отаман, певно, з направи чиєїсь .. має зле на нього серце за Рокитну і руйнує маєтності князя (Іван Ле). 2. діал. Лагодження, ремонт. Треба хліб молотити, а машина і досі стоїть без направи (М. Словник української мови у 20 томах
7. направа — напра́ва ремонт (взуття, побутової техніки тощо)(ср, ст): Дати мешти до направи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. направа — НАПРА́ВА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що намо́ва 1. — Цей отаман, певно, з направи чиєїсь.. має зле на нього серце за Рокитну і руйнує маєтності князя (Ле, Наливайко, 1957, 24). 2. діал. Лагодження, ремонт. Словник української мови в 11 томах
9. направа — Направа, -ви ж. 1) Наущеніе, подущеніе. Як би не було од старих направи, то й діти б не дражнили острожником. Харьк. у. З направи. По наущенію. 2) Починка, поправка, исправленіе. Словник української мови Грінченка