тіун

Значення в інших словниках

1. тіун — Тіу́н: — господарський управитель князя чи іншого феодала; суддя нижчої категорії [43] — прикажчик, управитель [XIX] Ті села були вже приватним маєтком князя. Вони не жили родами, як свобідні, і не судилися своїм родовим судом, але стояли під управою князівських тіунів [XIX] Словник з творів Івана Франка
2. тіун — тіу́н іменник чоловічого роду, істота управитель в давній Русі іст. Орфографічний словник української мови
3. тіун — ТІУ́Н, а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до XVI ст.) – господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Словник української мови у 20 томах
4. тіун — -а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до 16 ст.) – господарський управитель феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тіун — Урядовець у давній Русі та Вел. князівстві Литовському, управитель або орендар маєтків правителя, згодом також шляхетських; після 1569 також найвищий земський урядовець у Жмуді. Універсальний словник-енциклопедія
6. тіун — Тіу́н, -на; тіу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тіун — ТІУ́Н, а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до XVI ст.) — господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Словник української мови в 11 томах