тіун
тіу́н
-а, ч., іст.
У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до 16 ст.) – господарський управитель феодала, суддя нижчої категорії і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тіун — Тіу́н: — господарський управитель князя чи іншого феодала; суддя нижчої категорії [43] — прикажчик, управитель [XIX] Ті села були вже приватним маєтком князя. Вони не жили родами, як свобідні, і не судилися своїм родовим судом, але стояли під управою князівських тіунів [XIX] Словник з творів Івана Франка
- тіун — тіу́н іменник чоловічого роду, істота управитель в давній Русі іст. Орфографічний словник української мови
- тіун — ТІУ́Н, а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до XVI ст.) – господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- тіун — тіун, тивун виборний представник сільської громади Словник застарілих та маловживаних слів
- тіун — Урядовець у давній Русі та Вел. князівстві Литовському, управитель або орендар маєтків правителя, згодом також шляхетських; після 1569 також найвищий земський урядовець у Жмуді. Універсальний словник-енциклопедія
- тіун — Тіу́н, -на; тіу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тіун — ТІУ́Н, а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до XVI ст.) — господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Словник української мови в 11 томах