акредитація

Значення в інших словниках

1. акредитація — акредита́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. акредитація — (від фр. accrediter та лат. accredetere — довіряти) процедура офіційного визнання статусу соціокультурного навчального закладу відповідного рівня та спрямування реалізованих ним програм Словник іншомовних соціокультурних термінів
3. акредитація — -ї, ж. 1》 Офіційний дозвіл, що видається кому-небудь державним органом на дипломатичне представництво, участь у якій-небудь міжнародній організації і т. ін.; акредитування. 2》 юр. Сукупність правил допуску учасників торгів до участі в біржових торгах. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. акредитація — АКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. У міжнародному праві – сукупність дій, пов'язаних із призначенням і вступом на посаду голови дипломатичного представництва або постійного представника держави при міжнародній організації. Словник української мови у 20 томах
5. акредитація — (англ. ассreditation) процедура призначення на посаду голови дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях. Економічний словник
6. акредитація — акредита́ція (франц. accreditation, від лат. accredo – довіряю) у міжнародному праві – сукупність дій, пов’язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях. Словник іншомовних слів Мельничука
7. акредитація — Вступ на посаду дипломатичного представника у певній країні чи міжнародній організації. Універсальний словник-енциклопедія
8. акредитація — рос. аккредитация (від латин. accredo-довіряю) — 1. У міжнародному праві — сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом у дію (на посаду) постійного представника держави... Eкономічна енциклопедія