1. Орфоепічний словник української мови

безперервний

безпере́рвний

[беизпеирерўнией і беиспеирерўнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безперервний — (який здійснюється без затримки) безпереривний, безперебійний, (що не припиняється) безнастанний, безупинний, невпинний. Словник синонімів Полюги
  2. безперервний — безпере́рвний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безперервний — Безнастанний, безперестанний, безустанний, безупинний, невпинний, неспинний, безугавний; (рух) вічний, ПОСТІЙНИЙ, безперебійний; (ряд) суцільний. Словник синонімів Караванського
  4. безперервний — -а, -е. Який не переривається; суцільний. || Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний. Безперервна освіта — термін, що охоплює повний спектр можливостей для початкової, середньої та післясередньої освіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безперервний — БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний. Вулицею йшли безперервні колони військ (Іван Ле і О. Левада); Безперервним шнуром тяглись вози (Ірина Вільде); // Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний. Словник української мови у 20 томах
  6. безперервний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  7. безперервний — БЕЗПЕРЕБІ́ЙНИЙ (про роботу, діяльність чого-небудь — який відбувається без перебоїв, простоїв, затримки), БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗВІДМО́ВНИЙ (про роботу якогось механізму, машини і т. ін.). Словник синонімів української мови
  8. безперервний — Безпере́рвний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. безперервний — БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний. Безперервним шнуром тяглись вози (Вільде, Сестри.., 1958, 246); Вулицею йшли безперервні колони військ (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах