божевільний

божеві́льний

[божеив’іл'нией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божевільний — 1. (який має душевну недугу) психічнохворий, душевнохворий, р. безумний, помішаний, розм. ненормальний, причинний, (у вищій мірі) скажений, навіжений, навісний, шалений; оглашенний, біснуватий, юродивий; 2. у знач. ім. Словник синонімів Полюги
  2. божевільний — божеві́льний 1 прикметник психічно хворий; нерозсудливий; який є ознакою божевілля божеві́льний 2 іменник чоловічого роду, істота психічнохвора людина Орфографічний словник української мови
  3. божевільний — (психічнохворий) нестямний, причинний, очманілий, навісний, навіжений, несамовитий, біснуватий, шалений, скажений, оглашенний, ненормальний, жм. дурний, д. малоумний, о. прибитий у цвіту, слабий на голову, не сповна розуму, не всі дома у кого; ЯК ІМ. ідіот, маніяк. Словник синонімів Караванського
  4. божевільний — -а, -е. 1》 Який має психічний розлад; психічно хворий. || у знач. ім. божевільний, -ного, ч.; божевільна, -ної, ж. Психічно хвора людина. || Який виражає божевілля. 2》 зневажл. Нерозсудливий, нерозважливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. божевільний — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який має психічний розлад; психічно хворий. Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою (М. Коцюбинський); Зійшов з помосту божевільний Лір (М. Рильський); // у знач. ім. божеві́льний, ного... Словник української мови у 20 томах
  6. божевільний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  7. божевільний — як божеві́льний, зі сл. бі́гти, крича́ти і т. ін. Дуже сильно, нестримно, швидко і т. ін. Раптом в цю тишу ввірвалось щось дике і щось безглузде. Як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  8. божевільний — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
  9. божевільний — Божеві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. божевільний — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який має психічний розлад; психічнохворий. Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою (Коцюб., І, 1955, 230); Зійшов з помосту божевільний Лір (Рильський, І, 1946, 214); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
  11. божевільний — Божевільний, -а, -е Сумасшедшій, помѣшанный. Котл. Ен. II. 28. Чуб. ІІІ. 133. Та одчепись, божевільний! Шевч. 494. Словник української мови Грінченка