божевільний

БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Франко); І, не боячись уже ні стрілянини, ні бомб, нестямна мати біжить берегом річки з дівчинкою на руках (А. Шиян); На Христю — як найшло що: безпам'ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний); Вона стояла край села, назви якого навіть не знала, розгублена, знетямлена, приголомшена безвихіддю (С. Голованівський); Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (З. Тулуб); Забава сміялася заливчасто й знущально. "Сліпий був, княже. Засліплений і здурілий" (П. Загребельний). — Пор. 1. божеві́льний, 1. несамови́тий, очмані́лий.

БЕЗТЯ́МНИЙ (про зовнішній вигляд, рухи, очі і т. ін. — який виявляє ознаки безтямності), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., БЕЗУ́МНИЙ підсил., БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Розчиняє Мар'яна двері, переступає через поріг, дивиться на всіх безтямним поглядом (А. Шиян); Нестямні очі його дивилися божевіллям (О. Довженко); Нараз смертельний переляк обхопив його, він кинувся до виходу і впав.. з безпам'ятним криком (І. Франко); Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (В. Собко); Прибіг старий, схопив вила, наставив їх у небо, очі божевільними стали (Григорій Тютюнник); Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витесані (В. Стефаник). — Пор. 2. безглу́здий, 2. несамови́тий.

БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці (Г. Хоткевич); Але не для чаю й печива збирається вже третій вечір молодь, не для пустих розмов чи гульбища безрозсудного (П. Колесник); — Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (М. Стельмах); План Марусяка був дійсно шалений, побудований скоріше на психології, як на рахунку (Г. Хоткевич); Піди тільки проти їх (людей), зроби що таке, що не в'яжеться з їх навіженими звичаями, так і загукають: не можна! не годиться! (Панас Мирний). — Пор. 1. безглу́здий.

БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил. розм., рідше, БІСНУВА́ТИЙ заст., ЮРОДИ́ВИЙ розм., ПОМІ́ШАНИЙ рідко. Зійшов з помосту божевільний Лір (М. Рильський); Дитя, убите катом на порозі, безумна мати, схилена в знемозі (С. Голованівський); — Коли звичайнісінька людина зі здоровою психікою товаришує чи часто спілкується з ненормальною людиною, то вона ніби переймає дещо від її хвороби, від її відхилення (Є. Гуцало); Михайло знав такого — причинного Андрія, який ходив по селах (М. Томчаній); — Пан буде мені писати, чи здоровий твій чоловік! Мабуть, ти п'яна або зроду така навіжена (Марко Вовчок); То близнята народились, А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати! (Т. Шевченко); З яких країн сюди прийшла Бандитів зграя оглашенна (Л. Забашта); Чи не дурна я, чи не скажена? — думаю. — Що він накоїв? Чи половини б мене не стало, якби поцілував?.. (Панас Мирний); (Ройс:) Хитруєш ти, сенаторе. Боїшся Сказати в вічі: що так стурбувало Святий синкліт: Ройс грошей не дає? І ви його за це оголосили Шаленим? (І. Муратов); Отець Сидір розповідав притчі про те, як вселявся біс у грішників і вони робилися біснуватими (О. Донченко); — Добре, — сказав старий, — я бачу, що з тобою нічого не зробиш, ти якийсь святий чи, може, трохи юродивий (В. Собко). — Пор. 1. безтя́мний, 1. дурни́й.

БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., рідше, БІСНУВА́ТИЙ заст., ОДЕРЖИ́МИЙ заст., ЮРОДИ́ВИЙ розм., ВАРІЯ́Т діал., ПОМІ́ШАНИЙ рідко. (Старший лікар:) Тут лікарня, і всіх божевільних моїх надзвичайно дратує цей брязкіт кайданний (О. Левада); (Оврамія:) На обитель святу хоче здійняти безумний руку свою (І. Микитенко); Хоч він був медиком, психічнохворі завжди справляли на нього гнітюче враження (Л. Дмитерко); (Маруся (до божевільного):) Причинний, ще нещасніший, ніж я, Але не дуже, бо сама я хутко Зроблюся божевільна, як і ти (В. Самійленко); Це (фашисти) також і не зграя психопатів, що втекла з притулку для психічно хворих і накоїла лиха поміж людей (Ю. Смолич); — Якщо вона не шизофренічка, то просто — псих! (О. Донченко); Хочеш зробити з мене шизофреніка. У мене психіка знаєш яка? Бетон, граніт, надтверді матеріали (П. Загребельний); Просить (Явдоха): "Ваше благородіє, господа салдатство! будьте ласкаві, зведіть з нашого місця отого навіженого" (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний); — Оженився дурний та взяв біснувату, та не знали, що робить — запалили хату, — приказували люди, прочувши за дідове весілля (І. Нечуй-Левицький); На паперті стояло багато калік — жебраків, одержимих, хворих різними недугами (А. Шиян); Загледівши Мурашка, юродивий впився в нього злим, розпаленим поглядом (О. Гончар); Як ви можете так думати про людей? Коли б я вас не вважав за більш-менш розумну людину, я подумав би, що мені все це оповідає варіят (О. Досвітній); А, може, цей суб'єкт з тих помішаних? (І. Ле). — Пор. 1. ду́рень, 1. ідіо́т.

БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., БІСНУВА́ТИЙ підсил., НАВІ́ЖЕНИЙ підсил., НАВІСНИ́Й підсил., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил., СКАЖЕ́НИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., ЦАПЛЕ́НИЙ підсил., рідше, БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ рідко, ПОМІ́ШАНИЙ рідко, ОЧМАНА́ (ЧМАНА́) підсил. рідко, ВАРІЯ́Т діал. — Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись! (Леся Українка); (Широко замахнувши, кидає (Тірца) арфу далеко в Іордан). (Співець:) Безумна! Біснувата! Що ти робиш? (Леся Українка); В цю останню хвилину так несподівано і невчасно з'явилася думка: "Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш? (А. Шиян); — Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартинка! — Шаленець, хлопчисько... — ледве вимовив збентежений батько (І. Ле); "Причинний!" — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади І через сни, таємні, золоті, Я рвався геть од теплої посади (А. Кримський); Розбещений психопат, ошалілий рабовласник, хтивий кровожер, самозакоханий маніяк, незнаний досі виродок — ось риси гітлерівця (К. Гордієнко); — Як ти з ним вживаєшся, з тим Сергієм Танченком! Він же псих. В нього... манія справедливості! (О. Гончар); — Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим, приступаючи до Лукини (І. Нечуй-Левицький); — Я не піду, мамо, — говорила дівчина, — я його не люблю. — Навісна! — скрикнула стара. — Що ти говориш мені? (Марко Вовчок); — Яке тобі діло, оглашенний, до тих, що бастують?! Ти їм дітей будеш хрестити, чи як? (М. Стельмах); З-під рук у батька вхопила (дочка) його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! — Він відняв ножиці, дав запотиличника (О. Гончар); Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: "Шалений! Що зробив ти із своїм життям?" (М. Рильський); Погана справа! Лихий поніс його туди, до тих божевільців. Чи не краще то було піти "на вінт" до сусіда? Ат!.. (М. Коцюбинський); Боже мій, Хомутовников!! Ще, здається, ніколи не показувався він такою очманою, як тепер! (Олена Пчілка); — Я не піду більше на таку роботу.. В мене рука тремтить, я не можу... — Не говори дурниць, варіяте! (М. Ю. Тарновський). — Пор. 1. ду́рень.

ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм., ПРОСТОРІ́КА розм., ЙО́ЛОП лайл., БЕ́ВЗЕНЬ лайл., БЕВЗЬ лайл., ІДІО́Т лайл., КРЕТИ́Н лайл., БО́ВДУР лайл., БЛА́ЗЕНЬ лайл., БЛАЗНЮ́К лайл., БОВВА́Н лайл., ДО́ВБНЯ лайл., ДОВБЕ́ШКА лайл., ДОВБЕ́ХА лайл., НА́ДОЛО́БЕНЬ лайл., ДУНДУ́К лайл., БАРА́Н лайл., ОСЕ́Л лайл., ШЕЛЕ́ПА лайл., ГЕВА́Л діал., ДУРАНДА́С діал., ДУРБА́Н діал., ДУРБА́С діал., ДУРБИ́ЛО діал., ШТУРПА́К діал., ЛЕГЕЙДА́ діал. — Іноді просто аж кортить відкрити очі тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот (Ірина Вільде); Невже він такий недотепа, тупиця, щоб вистоювати годинами в той час, коли інші працюють (І. Цюпа). — Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (З. Тулуб); Нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький); — У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура); Мудрому наш вік ціни не знає, А всі плоди його недоум пожинає (В. Мисик); — І що ти в голову собі забрав, куди ти мостишся, куди ти лізеш, дурило! (С. Васильченко); Мотика тільки зовні здавався дурником і блазнем. Насправді ж він добре знав, що робив (П. Колесник); — Облиш, бо кину! — аж задрижав Михайлик. — Дурнило! — стиха простогнала Рокса (О. Ільченко); "Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман" (Лесь Мартович); Було б не кпити з Микити, бо Микита й сам кеп (прислів'я); — Та й дурень ти який, як бачу! — На те мені він відказав, — як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар (Панас Мирний); — Сова має нам царювати? .. Оте головате опудало, ота криводзьоба просторіка (І. Франко); — Бевзні! нікчемники!.. Пеньки головаті! — закричить на остатку Мирон (Панас Мирний); Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним.. — Він був мов кремінь — І перемагав (М. Рильський); Трударів, які насмілювалися критикувати начальство, Андрощук вважав бовдурами (М. Рудь); (Явдоха:) Геть, .. блазнюки, знов чортяка вас понаносила! .. (М. Кропивницький); — З університету вигнали, так він тепер хлопців туманить. — Мовчи, довбня (Григорій Тютюнник); — Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко (В. Козаченко); — Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить ... (Я. Кочура); На просьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук (І. Котляревський); (Нартал:) Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка); Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М. Коцюбинський); (Омелько:) Та тут ще лист від панича. (Мартин:) Чого ж ти мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (І. Карпенко-Карий); — Ану, гевали, з дороги. Тільки й знаєте зуби скалити та прізвиська давати (Ю. Збанацький); Старий дурандас і собі ув'язався за молодими та одчайдушними (Ю. Смолич); (Мефістофель:) Це що за збан? (Мавпій:) Який ти дурбан! Та це ж казан (переклад М. Лукаша); (Генерал:) Дурбас! Двох слів затямити не можеш! (Я. Мамонтов); Ананію на мить навіть шкода зробилося цього старого дурбила (Ю. Яновський); — Хомутовников — страхіття якесь! Просто опудало, штурпак, і більше нічого! (Олена Пчілка); — Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий легейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко). — Пор. 2. божеві́льний, 3. божеві́льний.

ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм., ПУСТОЛО́БИЙ розм., ТВЕРДОЛО́БИЙ розм., ТУПОЛО́БИЙ розм., МІДНОЛО́БИЙ розм., НЕСПО́ВНА́ РО́ЗУМУ розм., КРУ́ЧЕНИЙ зневажл., ТУПОРИ́ЛИЙ зневажл., ДУРНОВЕ́РХИЙ зневажл., ПРИШЕЛЕ́ПУВАТИЙ вульг., ПРИШЕЛЕ́ПКУВАТИЙ вульг., ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙ вульг., МАКОЦВІ́ТНИЙ діал.; ДУРНУВА́ТИЙ розм., ПРИДУ́РКУВАТИЙ розм., НЕДОУ́МКУВАТИЙ розм., ДУБУВА́ТИЙ розм., ТУМАНУВА́ТИЙ розм., БЛАГУВА́ТИЙ розм., ГЛУПУВА́ТИЙ розм. рідше (також — який виражає деяку розумову обмеженість, тупість). Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (казка); Ви бачите, які ми були по-дитячому нерозумні (Ю. Яновський); Татарченко просто нерозвинений, відсталий йолоп(О. Донченко); Як часом каже (Миша) про кого, що недотепний, дурнуватий, то каже, що "він математики ні в зуб не знає" (Леся Українка); Він зрозумів, що далі не стерпить, штурхне цього набурмосеного тупого солдафона (М. Чабанівський); Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду-таки трохи тупоумний (І. Франко); — Стривайте, дурноголові! — кричав сотник.. — Що то ви стрибаєте в прірву? (М. Старицький); (Стасенко:) Я просто уважаю його за теє, що він єсть: за нікчемне дрантя пустоголове, і більш нічого (Олена Пчілка); — Ваш винахід проб'є тім'я тупоголовим Євгановим (О. Донченко); — Як прийдеш від якого-небудь дубоголового купецького балбеса, так .. ваш (син) здається прямо Спінозою (Г. Хоткевич); Чого їм тра від неї, нерозумної дівчини? Так, так, дурної та безголової, необачної дурепи (О. Ільченко); Хоч ти й освічена особа, Але, по суті, — твердолоба (І. Муратов); Цей туполобий страж спокійно може собі дозволити читати проповіді й напоумляти професорів, поетів, художників (Вас. Шевчук); — Я не хочу вас образити.., але хтось з нас двох напевне несповна розуму (В. Собко); (Перший старий ткач:) От кручені! Де тут глузд? де тут розум? Се ж чорт зна до чого дійде (переклад Лесі Українки); Казала (Параска:) скажи батькові, щоб за життя поділив нас — не схотів?.. Бо дурний, бо безмозкий! (Панас Мирний); А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Т. Шевченко); — Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе (С. Васильченко); — І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! (М. Стельмах); Ох і дурна ж я, пришелепкувата, .. ну куди ж я біжу (Є. Гуцало); Ой густий очерет да й макухуватий. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? (пісня); — І ти її, Гордію, отаку макоцвітну, тримаєш коло себе? (Д. Бедзик); Гарний хлопець на виду, та придуркуватий (приказка); Недоумкуватий парубок той Яків, порішили дівчата (К. Гордієнко); Батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (З. Тулуб); Він.. штуркав підпасича, трохи тумануватого хлопчика (І. Франко); Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди (Л. Смілянський); Оженився дурний, та взяв глупувату; та не знали, що робити — запалили хату (пісня). — Пор. 1. божеві́льний, 2. обме́жений.

ІДІО́Т (розумово недорозвинена людина), КРЕТИ́Н, НЕДО́УМОК розм., ДЕБІ́Л рідше. — Мене з військової служби списали за ідіотство, і особлива комісія офіціально визнала ідіотом (переклад С. Масляка); — У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура). — Пор. 2. божеві́льний.