боржник

боржни́к

[боржник]

-ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боржник — -а, ч. Одна зі сторін у борговому зобов'язанні, яка повинна передати майно, виконати роботу, сплатити борг тощо іншій стороні (кредитору). || Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. боржник — Винуватець. Словник синонімів Караванського
  3. боржник — БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Р бухг., ДОВЖНИ́К діал. Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'я боком, боком, боячись зачепити його, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М. Словник синонімів української мови
  4. боржник — БОРЖНИ́К, а́, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (прислів'я); – Ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Ю. Смолич); – Дякую, – сказав Тарас. – .. Словник української мови у 20 томах
  5. боржник — боржни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. боржник — Боржни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. боржник — БОРЖНИ́К, а́, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (Укр.. присл.., 1955, 282); — Вимін боржник. Словник української мови в 11 томах
  8. боржник — рос. должник фізична чи юридична особа, що має боргові матеріальні зобов'язання щодо необхідності повернення боргів. Eкономічна енциклопедія