бундючитися

бундю́читися

[бун'д'учиетиес'а]

-чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -д'уц':а, -д'учтеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бундючитися — Бундю́читися, -чуся, -чишся; не бундю́чся, -дю́чтесь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. бундючитися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  3. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний – так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський); – Ти гляди мені, жени коні під самісінький ґанок: треба бундючиться!... Словник української мови у 20 томах
  4. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться!... Словник української мови в 11 томах
  5. бундючитися — бундю́читися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. бундючитися — Бундючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28. Словник української мови Грінченка
  8. бундючитися — -чуся, -чишся, недок. Поводитися пихато, чванливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. бундючитися — Чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <�літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти. Словник синонімів Караванського