бідолашний

бідола́шний

[б'ідолашнией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідолашний — див. бідний; бідолаха Словник синонімів Вусика
  2. бідолашний — Бідолашний, -а, -е Горемычный, бѣдный, несчастный. Словник української мови Грінченка
  3. бідолашний — Бідола́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бідолашний — БІДОЛА́ШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Мирний, II, 1954, 160); Пропали ми, бідолашні, загинули… (Коцюб., І, 1955, 122); // у знач. ім. бідола́шний, ного... Словник української мови в 11 томах
  5. бідолашний — бідола́шний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  6. бідолашний — БІДОЛА́ШНИЙ, а, е. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Панас Мирний); Пропали ми, бідолашні, загинули... (М. Словник української мови у 20 томах
  7. бідолашний — -а, -е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. || у знач. ім. бідолашний, -ного, ч.; бідолашна, -ної, ж. Нещасна, безталанна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. бідолашний — НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст. Словник синонімів української мови