біженець

бі́женець

[б’іжеинеиц']

-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біженець — бі́женець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. біженець — Мається на увазі іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства... Словник із соціальної роботи
  3. біженець — див. біженці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біженець — Утікач Словник чужослів Павло Штепа
  5. біженець — БІ́ЖЕНЕЦЬ див. бі́женці. Словник української мови у 20 томах
  6. біженець — див. житель; утікач Словник синонімів Вусика
  7. біженець — Бі́же́нець, -же́нця; -же́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. біженець — БІ́ЖЕНЕЦЬ див. бі́женці. Словник української мови в 11 томах