біженець

Мається на увазі іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йому статусу біженця.

англ. refugee; нім. Flüchtling m –es, -e; Flüchtlinge f=, -n; угор. menekült; рос. беженец.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біженець — бі́женець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. біженець — [б’іжеинеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. біженець — див. біженці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біженець — Утікач Словник чужослів Павло Штепа
  5. біженець — БІ́ЖЕНЕЦЬ див. бі́женці. Словник української мови у 20 томах
  6. біженець — див. житель; утікач Словник синонімів Вусика
  7. біженець — Бі́же́нець, -же́нця; -же́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. біженець — БІ́ЖЕНЕЦЬ див. бі́женці. Словник української мови в 11 томах