ваговий

вагови́й

[ваговий]

м. (на) -вому/-гоув'ім, мн. -гоув'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ваговий — ВАГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до ваги (див. вага́¹ 1–5). Літра (лібра, фунт) – головна вагова одиниця римської, пізніше візантійської, монетно-вагової системи (дорівнює 327,45 г) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. ваговий — Ваговий, -а, -е 1) Продающійся на вѣсъ. Одібрав він миску слив вагових. Мкр. II. 31. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Рудч. Чп. 169. Сіно вагове. 2) Вѣсовой. 3) ваговий дрюк, дрючок. Шесть для поднятія воза при подмазкѣ колесъ. Чуб. VII. 404. Словник української мови Грінченка
  3. ваговий — -а, -е. 1》 Прикм. до вага 1). Вагова категорія. || Який підлягає зважуванню (в разі продажу і т. ін.). Ваговий коефіцієнт — числовий коефіцієнт, що відображає значимість, відносну важливість данного чинника. 2》 Стос. до ваги (у 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ваговий — ВАГОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до вага́ 1. Вагова категорія; // Який підлягає зважуванню (при продажу і т. ін.). Надходять кекси в продаж штучними (вагою від 75 до 300 г) І ваговими (вагою від 1 до 3 кг) (Укр. страви, 1957, 343). 2. Стос. до ваги (в 5 знач.). Словник української мови в 11 томах
  5. ваговий — вагови́й прикметник Орфографічний словник української мови