1. Орфоепічний словник української мови

величатися

велича́тися

[веилиечатиес'а]

-айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. величатися — велича́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. величатися — Пишатися, чванитися, БУНДЮЧИТИСЯ, вихвалятися, ок. ставитися, ід. дерти носа <�кирпу, голову>, кирпу гнути; Р. називатися. Словник синонімів Караванського
  3. величатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. 2》 Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь. || Поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. величатися — ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. – Не скажете, шановна ґаздине, як нам дійти до місцевого начальства – до війта, чи старости, чи як воно тут величається? (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. величатися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  6. величатися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. величатися — ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 33). Словник української мови в 11 томах
  8. величатися — Величатися, -чаюся, -єшся гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо! К. Псал. 31. Словник української мови Грінченка