величатися
ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін.
– Не скажете, шановна ґаздине, як нам дійти до місцевого начальства – до війта, чи старости, чи як воно тут величається? (Є. Доломан);
Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. Бути гордим, пишатися, хвалитися.
Величався, не сміявся, думав – моя буде, Розраяли добрі люди, дівчини не буде! (П. Чубинський);
Неначе правдою самою.., так в добрі і нещасні дні Я величався все тобою! (І. Франко);
– Тринадцять на Спаса минуло [Ользі], – гордо величалась мати (Я. Качура);
* Образно. В лісі сосни величаються столітні (Н. Забіла);
// Поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато.
Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Дарес тут дуже насміхався, Собою чванивсь, величався, Аж слухать сором всім було (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- величатися — велича́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- величатися — Пишатися, чванитися, БУНДЮЧИТИСЯ, вихвалятися, ок. ставитися, ід. дерти носа <�кирпу, голову>, кирпу гнути; Р. називатися. Словник синонімів Караванського
- величатися — [веилиечатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- величатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. 2》 Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь. || Поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато. Великий тлумачний словник сучасної мови
- величатися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
- величатися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- величатися — ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 33). Словник української мови в 11 томах
- величатися — Величатися, -чаюся, -єшся гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо! К. Псал. 31. Словник української мови Грінченка