величезний

ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ, а, е.

1. Надзвичайно великий розмірами.

Посеред площі величезна будова (Леся Українка);

Внизу, під широко розкинутим гіллям величезного дуба, – глибока арка брами (І. Кочерга);

// Дуже великий за кількістю, чисельністю.

Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (М. Коцюбинський);

Дорогий гелій скрізь можна добувати з повітря, але вартість його буде величезна (М. Трублаїні);

У вечірньому присмерку з станції виринула величезна колона танків і заповнила увесь шлях (Іван Ле і О. Левада);

// Безмежний, безкрайній.

І всім їм [зірочкам] місце є в тому безмірному краї... Якою ж величезною повинна бути та обшир, що їх у собі розмістила? (Панас Мирний);

Далі – нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Ю. Смолич);

// Дуже великий за розмірами порівняно з іншими подібними предметами.

Незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат, що з величезними сапами на плечах хутко посувався курною дорогою (М. Коцюбинський);

Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук величезний клубок і почав швидко мотати (І. Цюпа).

2. Надзвичайно великий за виявом чого-небудь.

Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти [Бог] для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання – це переворот у всьому залізничному транспорті (О. Донченко);

Між частинками, з яких складається атомне ядро, діють величезні сили притягання (з наук.-попул. літ.).