величезний

ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ, а, е.

1. Надзвичайно великий розмірами.

Посеред площі величезна будова (Л. Укр., II, 1951, 242);

Внизу, під широко розкинутим гіллям величезного дуба — глибока арка брами (Коч., III, 1956, 28);

// Дуже великий за кількістю, чисельністю.

Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Коцюб., І, 1955, 142);

У вечірньому присмерку з станції виринула величезна колона танків і заповнила увесь шлях (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 144);

Дорогий гелій скрізь можна добувати з повітря, але вартість його буде величезна (Трубл., II, 1955, 210);

// Безмежний, безкрайній.

І всім їм [зірочкам] місце є в тому безмірному краї… Якою ж величезною повинна бути та обшир, що їх у собі розмістила? (Мирний, IV, 1955, 323);

Далі — нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Смолич, II, 1958, 15);

// Дуже великий за розмірами порівняно з іншими подібними предметами.

Незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат, що з величезними сапами на плечах хутко посувався курною дорогою (Коцюб., І, 1955, 236);

Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук величезний клубок і почав швидко мотати (Цюпа, Три явори, 1958, 9).

2. Надзвичайно великий інтенсивністю, проявом чого-небудь.

Комуністична партія оточує величезним піклуванням художню творчість народу (Рильський, III, 1956, 141);

Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання — це переворот у всьому залізничному транспорті (Донч., I, 1956, 476);

Між частинками, з яких складається атомне ядро, діють величезні сили притягання (Наука.., 1, 1957, 17).