вершник

Значення в інших словниках

1. вершник — (той, хто їде верхи) наїзник, верхівець, їздець, верховий, (військові) кавалерист, кіннотник. Словник синонімів Полюги
2. вершник — ве́ршник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. вершник — Верхівець, верхівник, їздець, ім. верховий, р. верхівець; КАВАЛЕРИСТ. Словник синонімів Караванського
4. вершник — -а, ч. 1》 Людина, що їде верхи на коні; верхівець. 2》 тільки мн., іст. Один із привілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вершник — ВЕ́РШНИК, а, ч. 1. Людина, яка їде верхи на коні; верхівець. Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (М. Коцюбинський); Натомлених за цілий день коня і вершника потягнуло на спочинок (Я. Словник української мови у 20 томах
6. вершник — I верхівець, верховий, верховик, верхоляк, вершнюк, жокей, їздець, кіннотник, конармієць, наїзник, об'їздник (той, хто об'їжджає молодого лошака) II див. воїн Словник синонімів Вусика
7. вершник — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
8. вершник — Ве́ршник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. вершник — ВЕ́РШНИК, а, ч. 1. Людина, що їде верхи на коні; верхівець. Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352); Натомлених за цілий день коня і вершника потягнуло на спочинок (Кач., II, 1958, 433). Словник української мови в 11 томах
10. вершник — Вершник, -ка м. Верховой, всадникъ. Стор. II. 57. Аф. 315. см. верхівень. Словник української мови Грінченка