вибрик

Значення в інших словниках

1. вибрик — ви́брик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. вибрик — Викрут, викрутас, коник, витівка, примха; (ворожий) випад; пор. ЕКСЦЕС. Словник синонімів Караванського
3. вибрик — -у, ч. 1》 Стрибок із відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). || Грайливий стрибок (про людей). 2》 перен. Раптова примха, безпідставна, непослідовна дія, нечемний вчинок, вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вибрик — ВИ́БРИК, у, ч. 1. Стрибок із відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). Корова здоїлася без вибриків (Григорій Тютюнник); // Грайливий стрибок (про людей). Словник української мови у 20 томах
5. вибрик — див. витівка; фортель Словник синонімів Вусика
6. вибрик — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
7. вибрик — Ви́брик, -ку; -рики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вибрик — ВИ́БРИК, у, ч. 1. Стрибок з відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). Корова здоїлася без вибриків (Тют., Вир, 1964, 436); // Грайливий стрибок (про людей). Словник української мови в 11 томах
9. вибрик — Ви́брик, -ку м. 1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка. Словник української мови Грінченка