1. Орфоепічний словник української мови

визволитель

визволи́тель

[виезволитеил']

-л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визволитель — визволи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. визволитель — -я, ч. Той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визволитель — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь. Життя – се дві противні сили, Що між собою в бій вступили. Одна з них – велетень-гнобитель, А друга – геній-визволитель (М. Вороний); – Наші! Наші!.. Воєвода Претич прийшов... Словник української мови у 20 томах
  4. визволитель — визволи́тель знев. військова або цивільна особа з Радянського Союзу, яка з'явилася у Львові після 1939 року (ср, ст): У нас було дуже добре помешкання, то й на нього злакомився якийсь “визволитель”, а ми добре, що до тети перебралися, бо вже давно були б на Сибіру (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. визволитель — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ (той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь), ВИЗВО́ЛЬНИК, МЕСІ́Я уроч. (про того, у кому бачать рятівника, визволителя). — Люди бігли назустріч воїнам-визволителям із хлібом-сіллю (Є. Словник синонімів української мови
  6. визволитель — Ви́зволитель, -ля, -леві; -телі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. визволитель — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто (що) визволив, визволяє кого-, що-небудь. Кожен козак обертався в тих думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63)... Словник української мови в 11 томах