1. Орфоепічний словник української мови

вилучений

ви́лучений

[вилучеинией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилучений — ви́лучений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вилучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вилучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилучений — ВИ́ЛУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́лучити. “Дивне яке прізвище – Комендант!” – подумав бухгалтер Микола Степанович Семенець, переглядаючи список вилучених книжок, щоб списати їх з балансу (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. вилучений — Ви́лучений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вилучений — ВИ́ЛУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лучити. — Я спробував вилучити піридини.. З того, що ви звете відходом виробництва. І я їх вилучив!.. Процент вилучених піридинів такий високий, що можна говорити про цілковите вилучення їх з першої фракції (Шовк., Інженери, 1956, 149). Словник української мови в 11 томах